ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ

Abstract

Анотація. Безперервний професійний розвиток лікарів – ключовий фактор якості медичної допомоги та світової інтеграції України у фаховому, науковому та освітянському просторі. Медичні працівники сьогодні як ніколи вмотивовані підвищувати рівень своєї майстерності. Від сучасного українського медика вимагають постійного оновлення знань, гнучкого реагування на виклики, оволодіння стійкими практичними навичками тощо. Ці характеристики базуються на якісній теоретичній підготовці й усвідомленій внутрішній мотивації вдосконалення професійної діяльності. За часів пандемії COVID-19, а тепер і у воєнний час набула актуальності дистанційна форма проведення курсів підвищення кваліфікації для лікарів. За умови високого рівня мотивації слухачів, зрозумілої, методологічно побудованої структури курсу і якісного змістового контенту дистанційні курси є оптимальним шляхом професійного розвитку лікарів. Мета статті – проаналізувати застосування дистанційної форми навчання в післядипломній системі медичної освіти. Перспективи подальших досліджень дистанційного навчання повинні бути спрямовані на вдосконалення викладацької діяльності, урізноманітнення форм навчальної діяльності, що буде не тільки корисним, але й цікавим для слухачів, збуджуватимуть їхню мотивацію для сталого професійного розвитку, пошуку оптимальних шляхів удосконалення післядипломної медичної освіти та формування найважливішої навички лікаря – навчання упродовж життя.