РОЛЬ І ПРОБЛЕМАТИКА ПОСМЕРТНОГО ДОНОРСТВА

Abstract

Мета: визначити залежність кількості експлантацій органів в ефективних посмертних донорів від віку та результатів лабораторних досліджень, та дослідити частку придатних до трансплантації органів в останніх. Матеріали і методи. В дослідження включили 14 посмертних донорів, у яких було виконано експлантацію органів у період з травня 2021 р. по грудень 2021 р. в КНП КОКЛ, з них 56,3 % чоловіків та 43,7 % жінок. За віком пацієнти були розділені на 2  групи: 1 група – молодші 50 років, 2 група – 50 років та старші. Результати. За результатами статистичної обробки даних можна стверджувати, що групи достовірно не відрізнялися за статтю, індексом маси тіла, тривалістю перебування у ВРІТ, й такими лабораторними показниками, як середній рівень креатиніну, натрію, АЛТ та АСТ, водночас спостерігалася достовірна різниця за вмістом сечовини та безпосередньо за віком, р=0,03 та р=0,000034 відповідно. Достовірної статистичної різниці за кількістю експлантацій не було. Висновки. Сучасний розвиток трансплантології в нашій країні дозволив у боротьбі за життя пацієнтів значно покращити результати. Посмертне донорство рятує життя одночасно щонайменше 4 осіб. В Україні не прописані критерії маргінального донорства, розширені критерії для донації та відсутній уніфікований протокол кондиціонування потенційного донора. Вік посмертного донора не є критичним критерієм для донації органів. Незважаючи на лабораторні показники безпеки, частина органів донора не придатна для подальшої трансплантації, в даному дослідженні це 36 % сердець, 43 % печінок та 7 % нирок. Подальші дослідження на більшій групі пацієнтів необхідні для подальшого вивчення ефективності використання донорів та післятрансплантаційних віддалених результатів.