КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНОЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

Висвітлено особливості хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції (ЕБВІ) у дітей дошкільного віку та їх інфікованість цитомегаловірусом (ЦМВ) і вірусом герпесу людини 6 типу (ГВЛ 6). Мета – вивчити особливості клінічних проявів хронічної реактивованої ЕБВІ в дітей дошкільного віку та частоту коінфекції з ЦМВ і ГВЛ 6. Пацієнти і методи. До основної групи увійшли 40 дітей віком 3-6 років, інфіковані ВЕБ, з частими гострими респіраторними захворюваннями (ГРЗ), рекурентними тонзилітами, з одним або кількома проявами: лімфаденопатією, періодичним підвищенням температури тіла, утрудненням носового дихання, гіпертрофією піднебінних мигдаликів. До контрольної групи увійшли 20 здорових дітей віком 3-6 років, інфікованих ВЕБ. Методом ІФА виявляли anti-VCA IgM та anti-EBNA IgG, IgM та IgG до ЦМВ. ДНК ВЕБ, ЦМВ та ГВЛ 6 виявляли методом ПЛР у крові та ротоглотці. Результати. При обстеженні дітей реплікацію вірусу в крові виявлено у 25 % випадків. У таких пацієнтів частіше виявляли підвищення температури тіла, збільшення задньошийних і передньошийних лімфовузлів до 2,0-2,5 см, гіпертрофію піднебінних мигдаликів, гіпертрофію носоглоткового мигдалика, гепатомегалію, післявірусний синдром стомлювано­сті. Значна лімфаденопатія, гіпертрофія носового мигдалика, частота ГРЗ 8-10 на рік корелюють з реплікацією ВЕБ у крові. У дітей основної групи в ротоглоткових зішкрібах у 67,5 % випадках виявлено ДНК ВЕБ, у 15,0 % – ДНК ЦМВ, у 37,5 % – ДНК ГВЛ 6. Висновки. У дітей з хронічною ЕБВІ виявлено реплікацію вірусу у крові у 25,0 % випадків, на мигдаликах – у 67,5 %. У дітей з вірусемією виявлено субфебрилітет, шийну лімфаденопатію, гіпертрофію піднебінних мигдаликів 2-3-го ступеня та аденоїди 2-3-го ступеня, частота ГРЗ – 8-10 разів на рік, тонзилітів – 4-6 на рік. У дітей без вірусемії лімфаденопатія та гіпертрофія мигдаликів менш значні, нижча частота ГРЗ і тонзилітів. Частота ЕБВІ, асоційованої з ЦМВ, – 90,0 %, а з ГВЛ 6 – 95,9 %.