ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ ТА ГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ
-
Published:2024-04-30
Issue:1
Volume:
Page:81-88
-
ISSN:2414-9470
-
Container-title:Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
-
language:
-
Short-container-title:ВСГООЗ
Author:
Вовк-Шульга С. О.,Хміль С. В.
Abstract
Мета: проаналізувати сучасні літературні джерела про поширеність та основні фактори ризику лейоміоми матки та генітального ендометріозу.
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були «лейоміома матки», «фіброміома матки», «ендометріоз», «поширеність», «захворюваність», «фактори ризику».
Результати. Дані наукової літератури вказують, що частота супутніх лейоміоми матки та ендометріозу становить від 12 до 20 %. Дослідницька група з Фінляндії припустила, що симптоматичний ендометріоз збігається з симптомами міоми матки. У тайському дослідженні 28 % мали супутній ендометріоз і лейоміому матки. Інші дослідники повідомили про різноманітний ступінь коморбідності між ендометріозом та лейоміомою матки, коливаючись від 12 до 87,1 %. Польські дослідники показали, що коморбідність лейоміоми матки та ендометріозу складає 57,9 %, підтверджуючи, що гінекологічні симптоми часто не повʼязані лише з єдиною причиною. Дані ретроспективного дослідження встановили, що 25,8 % пацієнтів з ендометріозом були коморбідними з лейоміомою матки, порівняно з 9,3 % пацієнтів з ізольованим ендометріозом, тоді як 19,6 % хворих на лейоміому матки були коморбідні з ендометріозом, порівняно з 5,5 % з ізольованою лейоміомою матки. Проведене дослідження в Японії повідомило про високий ризик коморбідного перебігу ендометріозу з лейоміомою матки, який складає 4,47 (95 % ДІ 4,09–4,87).
Висновки. Аналіз літературних джерел обґрунтовує актуальність дослідження впливу факторів ризику, які сприяють розвитку лейоміоми та ендометріозу. Покращення знань і підвищення обізнаності щодо досліджуваних патологій та їх коморбідного перебігу в суспільстві допоможуть краще зрозуміти фактори ризику цих захворювань. Глибше розуміння етіології і складності коморбідного перебігу лейоміоми матки та ендометріозу приведе до довгострокових результатів у профілактиці й лікуванні цих поширених патологій.
Publisher
Ternopil State Medical University
Reference49 articles.
1. Khmil, S.V., Korda, I.V., Drodzovska, Y.B., Khmil, M.S., & Chudiyovich, M.Y. (2018). Leiomyoma of the uterus and infertility: A literature review. Journal of Social Hygiene and Healthcare Organization, 4(74). DOI 10.11603/1681-2786.2017.4.8661 [in Ukrainian]. 2. Golyanovsky, O.V., Kachur, O.Yu., Budchenko, M.A., Suprunyk, K.V., & Frolov, S.V. (2021). Leiomyoma of the uterus: contemporary aspects of clinical features, diagnosis, and treatment. Reproductive Health in Women, 5(50). DOI 10.1234/reprodhealthgender5.50.7-18 [in Ukrainian]. 3. Chubei, G.V. (2015). Current issues in the etiology and pathogenesis of leiomyoma in women of reproductive age. Womenʼs Health, 10(106), 10-15 [in Ukrainian]. 4. Leyendecker, G., Bilgicyildirim, A., Inacker, M., Stalf, T., Huppert, P., Mall, G., … Wildt, L. (2015). Adenomyosis and endometriosis. Re-visiting their association and further insights into the mechanisms of auto-traumatisation. An MRI study. Archives of Gynecology and Obstetrics, 291, 917-932. DOI https://doi.org/10.1007/s00404-014-3437-8. 5. Lurie, S., Piper, I., Woliovitch, I., & Glezerman, M. (2005). Age-related prevalence of sonographically confirmed uterine myomas. Journal of Obstetrics and Gynaecology, 25, 42-44. DOI 10.1080/01443610400024583.
|
|