ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ВОЛОНТЕРІВ

Abstract

Мета: вивчити наявність емоційного вигорання у волонтерів (на прикладі Рівненської області). Матеріали і методи. Для вивчення емоційного стану та рівня вигорання серед волонтерів ми провели опитування серед волонтерів Рівненської області. Використали стандартизований опитувальник Дж. Гібсона, який адаптували для вивчення потенціалу вигорання серед волонтерів. Методи дослідження: статистичний метод, опитування. Результати. Проведено опитування 97 волонтерів на регіональному рівні. Значна частина волонтерів (68,0 %) почала підтримувати Збройні сили України та внутрішньо переміщених осіб ще від початку війни і продовжувала до моменту опитування, 16,5 % – долучилися до волонтерського руху до 1 року, 6,2 % – до 6 місяців та 9,3 % – до 2 місяців. Виявлено, що емоційне вигорання – це проблема, яка поширена серед волонтерів в Україні під час військових дій. Встановлено, що на розвиток деперсоналізації впливають тривалість участі у волонтерській діяльності до 1 року та час, витрачений на волонтерство, до 10 год, вік до 30 років, відсутність підтримки з боку родини та близьких людей. Достовірно зменшують особисту задоволеність залученість до волонтерської діяльності від початку війни, час, витрачений на волонтерство, понад 25 год, вища освіта, проживання в сільській місцевості та віковий період 30–49 років. Достовірний вплив на виникнення емоційного виснаження мають тривалість участі у волонтерській діяльності до 1 року, вік до 30 років та часткова підтримка з боку родини та близьких людей. Зменшує прояви всіх складових емоційного вигорання повна підтримка з боку родини та близьких людей. Висновки. Емоційне вигорання виявлено у всіх волонтерів: рівень деперсоналізації був високим і становив 6,6 бала (середній рівень спостерігався у 42,3 %, високий – у 57,7 % осіб); особиста задоволеність була низькою і становила 28,8 бала (у 5,8 раза перевищує поріг низького рівня); емоційне виснаження також було високим – 18,3 бала (перевищував поріг у 3,7 раза).