СВОЄРІДНІСТЬ ПРИРОДНОГО РУХУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 1991–2021 РОКАХ ЯК ІНДИКАТОР ПРОЦЕСУ ВІДНОВЛЕННЯ ЛЮДСЬКОГО РЕСУРСУ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Abstract

Мета: встановлення характерологічних особливостей у природному русі населення України за 30 років незалежності (1991–2021) як основному індикаторі процесу відновлення людського ресурсу для економіки та Збройних сил держави. Матеріали і методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне дослідження з використанням біостатистичних даних бази Державного комітету статистики України за 1991–2021 рр., із застосуванням для аналізу комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021) та низки наукових медико-біостатистичних методів з урахуванням принципів системності. Результати. Аргументовано, що природний рух населення в країні за період в 30 років незалежності характеризується такими своєрідностями, як «демографічний перехрест» (1991), що визнається отриманими біостатистичними даними щорічного медіального скорочення числа народжень на М=-14 320±120 епізодів (1991 р. – Р=12,1 ‰ і 2021 р. – Р=7,3 ‰) та збільшенням чисельності смертей (1991 р. – Р=12,9 ‰ і 2021 р. – Р=18,5 ‰) з осередкованим, упродовж кожного року, наростанням кількості померлих на n=22 663±151 випадок, тоді як величина природного приросту серед людності країни у простежуваний проміжок часу є негативною та має спрямування до збільшення за Тпр у Р=10,3 раза (1991 р. – Р= -0,8 ‰, тоді як у 2021 р. – Р=-11,2 ‰). Висновки. Висліди достеменно посвідчують наявність демографічного перехресту у стані природного руху населення та його пагубного наслідку – депопуляції, що призводить в суспільстві до систематичного зменшення абсолютної чисельності людності та зниження процесів відтворення населення (кожне наступне покоління чисельно менше за попереднє!), з причини чого і відбувається в Україні «старіння нації». Архіактуальним на сьогодні в питанні відтворення населення є безкомпромісне виконання заходів міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, міськими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, що виходять зі «Стратегії людського розвитку» (2021), де «стратегічною ціллю № 1 є покращення медико-демографічної ситуації в Україні», що, власне, і засвідчує про пріоритетну увагу з боку держави до сфери людського розвитку як напряму забезпечення людським ресурсом економіки та обороноздатності держави.