ОСОБЛИВОСТІ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ З НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ, ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ ТА ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ ЛЕПТИНУ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖхп) посідає важливе місце серед уражень печінки неалкогольного генезу. Етіологічні фактори та фактори подальшого прогресування вивчені не досконало. Одним із таких факторів є підвищений рівень лептину. В цій статті представлені первинні результати лікування пацієнтів з НАЖхп, інсулінорезистентністю та підвищеним рівнем лептину препаратом метформін. Мета роботи – провести дослідження впливу метформіну на вираженість стеатозу у пацієнтів з НАЖхп, ІР з підвищеним рівнем лептину. Матеріал і методи До дослідження увійшли 25 пацієнтів – 13 жінок та 12 чоловіків віком від 35 до 60 років, які були поділені на 2 групи залежно від проведеного лікування. Усі пацієнти мали ознаки стеатозу при НАЖхп, інсулінорезистентність та підвищений рівень лептину в сироватці крові. Критеріями включення у дослідження були клінічні, інструментальні та лабораторні прояви стеатозу та НАЖхп (у тому числі результати валідизованих тестів для виявлення фіброзу при НАЖхп – Fib-4, NAFLD Fibrometer) [9], ознаки інсулінорезистентності (антропометричні дані, індекс НОМА, рівень глюкози), підвищений рівень лептину в сироватці крові, відсутність алкогольного анамнезу, а також цукрового діабету. Обрахунок проводили через 3 місяці від початку терапії для контролю змін. Результати. В результаті аналізу змін суб’єктивних скарг, результатів лабораторних та інструментальних досліджень, можна стверджувати, що лікування в обох групах має позитивну динаміку, але показники у групі 2, що приймала метформін, мають швидшу тенденцію до покращення. Особливо це стосується показників глюкози, лептину у крові. Також значущими є зміни у самопочутті пацієнтів та зміни при контролі УЗД та еластрографії – зменшення розмірів печінки та ехогенності. Варто відмітити і скарги на спрагу, які, за результатами лікування, дали протилежні результати – дана скарга більшою мірою нівелювалась у пацієнтів, які не приймали метформін. Висновки. Результати дослідження свідчать про зв’язок метформіну, лептину, та НАЖхп і ІР, адже після 3 місяців прийому метформіну ми спостерігаємо позитивну динаміку показників, навіть порівняно з групою, в якій до схеми лікування не був включений метформін. Ці дані дають можливість стверджувати, що лікування ефективне і слід продовжувати спостереження та контроль через 6 місяців та через рік від початку лікування.