КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНІ АСПЕКТИ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ ТА ЇЇ КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ З ЕНДОМЕТРІОЗОМ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Як лейоміома матки (ЛМ), так і генітальний ендометріоз мають багато спільних клінічних ознак, включаючи тазовий біль, порушення менструального циклу та зниження фертильності, проте, чи співіснують ці розлади випадково, чи через спільні етіологічні фактори, невідомо. Метою даного дослідження було проаналізувати клініко-діагностичні характеристики пацієнток з інтрамуральною ЛМ та її коморбідним перебігом з генітальним ендометріозом. Матеріал і методи. В дослідження було включено 63 пацієнтки з діагнозом інтрамуральної лейоміоми ЛМ та генітального ендометріозу, які були поділені на групу з коморбідним перебігом досліджуваних патологій (n=33) та групу з ізольованою лейоміомою матки (n=30). Цикли контрольованої оваріальної стимуляції за допомогою ДРТ та встановлений діагноз непліддя в анамнезі мали 5 пацієнток. Жінкам проводили бімануальне обстеження внутрішніх статевих органів та ультразвукове дослідження органів малого таза. Результати. Серед пацієнток як з коморбідним перебігом ЛМ та ендометріозу, так і з ізольованою ЛМ, вірогідно переважають особи з наявними матковими кровотечами (81,82 % та 73,33 % відповідно), явищами дизурії (у 45,45 % та 40,00 % відповідно), слизовими (у 54,55 % та 56,67 % відповідно) та кров’янистими (у 45,45% та 43,33% відповідно) виділеннями; при гінекологічному огляді у 100 % осіб виявлено збільшення тіла матки (бімануально). Щодо менструальної функції, то вік початку менструації в обох групах дослідження вірогідно менший (на 7,50 % та 7,79 % відповідно); кровотеча є вірогідно тривалішою (в 2,01 раза та 1,77 раза відповідно), частка осіб із гіперменореєю (54,55 % та 56,67 % відповідно) та частка осіб з нерегулярним менструальним циклом (33,33 % та 29,17 % відповідно) є вірогідно більшою відносно контрольної групи. При цьому в групі з коморбідним перебігом ЛМ та ендометріозу переважають особи з солідарним міоматозним вузлом, а у групі з ізольованою ЛМ – особи з множинними вузлами (c2=11,15;р<0,05), а максимальний діаметр вузла у пацієнток з коморбідним перебігом ЛМ та ендометріозу на 24,42 % вірогідно перевищує аналогічний показник пацієнток з ізольованою ЛМ. Висновки. Встановлено однакові клініко-діагностичні характеристики пацієнток з інтрамуральною ЛМ та її коморбідним перебігом з генітальним ендометріозом, за винятком переважання солідарних міоматозних вузлів з вірогідно вищим максимальним діаметром вузла за умови коморбідності.