РОЛЬ ЗАХОДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ В ПІДГОТОВЦІ ФЕЛЬДШЕРА З МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ ЗА УМОВ РЕФОРМИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ

Abstract

Вступ. За умов реформи екстреної медичної допомоги (ЕМД) в Україні більшість бригад ЕМД є фельд­шерськими. Фельдшери з медицини невідкладних станів здобувають базову освіту в коледжах, проходять спеціалізацію на післядипломному рівні й постійно підвищують свій професійний рівень за допомогою неформальної освіти. Дотепер немає досліджень, які б показали ефективність підготовки на до- та післядипломному рівнях. Мета роботи – з’ясувати роль післядипломної освіти в підготовці фельдшера з медицини невідкладних станів за умов реформи екстреної медичної допомоги в Україні. Основна частина. Проведено анкетне опитування 69 фельдшерів з медицини невідкладних станів, які представляли 17 регіонів України. Серед опитаних було 29 осіб жіночої статі й 40 осіб – чоловічої одного віку та з однаковим стажем роботи. У респондентів з’ясовували, як вони оцінюють рівень власних знань з медицини невідкладних станів після закінчення медичного коледжу (училища), після отримання спеціалізації та на етапі здобуття неформальної освіти (в балах від 1 до 100), їх достатність для професійної діяльності у складі виїзної бригади ЕМД. Встановлено, що на рівні коледжу тільки (43,25±4,11) % опитаних набували вмінь з медицини невідкладних станів. Найнижчий рівень умінь респонденти відмічали щодо обстеження дорослих і дітей, які перебувають у невідкладному стані, прийому фізіологічних пологів, а також виконання інтубації трахеї, використання надгортанних засобів, проведення штучної вентиляції легень апаратним методом, пункції грудної клітки при напруженому пневмотораксі. Після отримання спеціалізації рівень набуття вмінь досягав (79,99±1,98) % респондентів (р<0,001 порівняно з результатом коледжу). Серед респондентів 76,81 % набували вмінь надавати ЕМД на робочому місці, 23,19 % – у коледжах післядипломної освіти. Подальше зростання рівня набуття вмінь з медицини невідкладних станів респонденти відмічали на етапі здобуття неформальної освіти – (85,81±2,18) %, що було більшим, ніж у коледжі (р<0,001), та мало тенденцію до більшої величини порівняно з результатом після отримання спеціалізації (р<0,10). Найнижчий рівень стосується фізіологічних пологів та пункції грудної клітки при напруженому пневмотораксі. Висновки. Навчання в коледжі не дозволяє на належному рівні набути вмінь з медицини невідкладних станів. Спеціалізація з медицини невідкладних станів, яка відбувається на робочому місці, здатна в 1,85 раза підвищити рівень набуття вмінь з медицини невідкладних станів порівняно з додипломною освітою в коледжі (р<0,001). Ще більше допомагає набути вмінь подальша неформальна освіта, що відмічають 81,45–89,54 % респондентів (довірчий інтервал при р<0,05). На всіх етапах підготовки найнижчим є рівень набуття вмінь приймати фізіологічні пологи.