Перспективи застосування імуногістохімічних методів у діагностиці та прогнозуванні клінічного перебігу генералізованого пародонтиту (огляд літератури)

Abstract

Резюме. Бурхливий розвиток морфології дозволив значно розширити уявлення про механізми клітинної перебудови за умови впливу екзогенних чинників та при запальних і проліферативних процесах. Висока специфічність та діагностична інформативність імуногістохімічних маркерів щодо формування прогностичних критеріїв клінічного перебігу захворювань тканин пародонта та деталізації патогенетичних механізмів даної нозології спонукає до їх глибшого вивчення. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела з характеристикою імуногістохімічних методів у діагностиці та прогнозуванні клінічного перебігу генералізованого пародонтиту. Матеріали і методи. Огляд та аналіз наукової і медичної літератури на основі баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, NCBI, вивчення яких не перевищує 10 років, включаючи огляди літератури та результати клінічних випробувань. Результати досліджень та їх обговорення. Ідентифікація клітинного складу ясен при генералізованому пародонтиті є джерелом біоматеріалу для ідентифікації специфічних кластерів диференціації, які несуть високу інформативність щодо діагностики та прогнозування клінічного перебігу пародонтиту. Так, наприклад, експресія у клітинних інфільтратах власної пластинки ясен при генералізованому пародонтиті специфічних маркерів, таких, як CD-4, CD-3, CD-20, Kі-67, CD-68 свідчить про певні патофізіологічні процеси при генералізованому пародонтиті та може бути цінним прогностичним критерієм на різних етапах розвитку даного захворювання. Висновки. Епітеліоцити слизової оболонки порожнини рота є стратегічно важливою ланкою у виникненні запальних процесів слизової оболонки та тканин пародонта і предметом молекулярно-генетичних та імуногістохімічних досліджень у стоматології.