МЕХАНІЗМИ ПОСИЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЦИФРОВИЙ ВИМІР

Abstract

У статті розглянуто проблеми цифровізації в системі вищої освіти, розкрито сучасні цифрові інструменти як механізми підвищення фінансової автономії університетів України.Автори припускають, що основним напрямом цифровізації та розвитку цифрових технологій є створення цифрових інфраструктур (е-інфраструктур), які забезпечують первинну обробку, зберігання та обмін даними, розподілені обчислення й автоматизовану аналітику вищої освіти. Однак зауважується, що в цифровому світі зрілість даних – відповідність даних вимогам згаданих цифрових інфраструктур – є важливою.Цифрові інструменти для фінансового сектора економіки заведено називати FinTech. Цей термін використовують для опису технологічних інновацій у фінансових послугах, які можуть призвести до появи нових бізнес-моделей, програм, процесів і продуктів; вони також можуть мати суттєвий уплив на фінансові ринки, установи та способи надання фінансових послуг.Автори спираються на основні положення інституціоналізму та неоінституціоналізму, фінансового капіталізму як теоретичних основ сучасних економічних відносин університетів. Запропоновано авторське визначення інституційної автономії університету як інституційної одиниці сучасної економіки, а також основні механізми та інструменти регулювання меж їхньої інституційної автономії. У цьому контексті автори описують основні FinTech-технології, які мають значні перспективи як складові механізмів фінансової автономії українських університетів, а саме: хмарні технології, технології штучного інтелекту, Інтернет речей, peer-to-peer, транзакційні технології, цифровий банкінг, блокчейн. Аналізуючи особливості цифрових фінансових технологій, автори значну увагу приділяють блокчейну, зокрема смарт-контрактам як найбільш доступним для українських університетів у найближчому майбутньому. Окреслено перспективні напрями впровадження технології блокчейн у цифрові системи ЗВО України.Зазначається, що цифровізація в університетській сфері передбачає встановлення обов’язкових правил (стандартів), створення та функціонування цифрових технологій, які виступають інституційними обмеженнями майже для всіх запропонованих механізмів та інструментів інституційної автономії, включно з механізмом фінансування університету.