Анемічний синдром в комплексі клініко-гематологічних проявів множинної мієломи на Закарпатті

Abstract

Множинна мієлома (ММ) – найпоширеніша форма парапротеїнемічних гемобластозів, яка характеризується агресивним перебігом, високим рівнем смертності та значною кількістю ускладнень. Проведено аналіз захворюваності на ММ в Закарпатській області за 2015-2020 рр. За поширеністю ММ посідає 4 місце в загальній структурі гемобластозів. Середньорічна захворюваність складала 1,24–1,4 на 100 тисяч мешканців. За останні роки відмічається ріст захворюваності на ММ. Середній вік пацієнтів на момент встановлення діагнозу – 57 (± 5,8) років. У статевій структурі захворюваності відмічається незначне переважання чоловічої статі над жінками. Впровадження в терапію ММ імуномодулюючих препаратів, моноклональних антитіл, інгібіторів протеасом дозволило значно збільшити медіану загальної впродовж останніх 20 років із 3–4 до 7–8 років. Практично у всіх пацієнтів із ММ через певний час настає рецидив. Тривалість ремісії скорочується після кожного наступного циклу, особливу зацікавленість викликає персоніфікований вибір тактики лікування рецидивуючої і рефрактерної ММ. При цьому враховуються чисельні фактори: попередня терапія (режим індукції, кількість ліній терапії), агресивність рецидиву, стан пацієнта тощо. Мета дослідження – дослідити основні біохімічні показники, що характеризують білковий обмін і обмін заліза, активність ключових ферментів печінки у пацієнтів із ММ, перебіг якої ускладнений анемією, на стадіях розвитку захворювання для подальшої перспективи оптимізації діагностики, прогнозування перебігу захворювання в клінічній практиці. Матеріал і методи. Проведено аналіз даних 41 пацієнта, у 37 з яких діагностовано ММ, ускладнену анемією. Ступінь важкості перебігу анемії визначали за критеріями, запропонованими Національним інститутом раку (США). Виділили: легкий ступінь анемії (показник гемоглобіну 10–12 г/дл), середньоважкий (показник гемоглобіну 8–10 г/дл), важкий (показник гемоглобіну 6,5–8 г/дл), загрозливий для життя (показник гемоглобіну нижче 6,5 г/дл). За рівнем гемоглобіну пацієнтів розподілили на 4 групи: до першої групи включили 16 пацієнтів із показником 100–120 г/л; другу групу склали 8 пацієнтів із середньоважким ступенем анемії та рівнем гемоглобіну від 80 до 99 г/л, до третьої групи увійшли 7 пацієнтів із анемією важкого перебігу та показником гемоглобіну 65–79 г/л, четверту групу склали 6 пацієнтів із важким ступенем анемії та рівнем гемоглобіну нижче 65 г/л. Усі пацієнти перед госпіталізацією пройшли обстеження із застосуванням клінічних, лабораторних, інструментальних та спеціальних методів досліджень, а у разі необхідності консультувалися з фахівцями суміжних спеціальностей. Статистична обробка отриманих результатів проводилася методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel XP. Результати. Перебіг лімфопроліферативних захворювань, при яких проліферація злоякісного клону супроводжується секрецією парапротеїнів, часто ускладнюється анемією (90,2 %). Встановлено статистично значимий зв’язок між кількістю пухлинних клітин у кістковому мозку та ступенем анемії. Проведено аналіз різних імунохімічних і клініко-анатомічних варіантів ММ. Проаналізовано дані щодо ефективності лікування пацієнтів із різними варіантами ММ. Встановлено прогностично несприятливі фактори. У статті розглядаються можливі патофізіологічні механізми виявлених змін. Висновки. Результати дослідження демонструють, що в міру прогресування захворювання збільшення пухлинної маси у пацієнтів ММ з секрецією парапротеїнів відмічається тенденція до більш важкого ступеня анемії. Провідною причиною анемії у пацієнтів є інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами та їх негативний вплив на еритропоез.