Abstract
Встановлено, що відпад дубів у діброві відбувається постійно, з різною інтенсивністю, з істотним зростанням впродовж останні трьох років. За час досліджень (з 2006 р.) у діброві випало 528 дубів (22,7 % від загальної кількості). З них 440 екз. (23,7 %) у природній діброві площею 31,8 га, а 88 екз. (16 %) на штучно створених ділянках "ліс на лугу", загальною площею 8,8 га. Відзначено чітку територіальну приуроченість величини відпаду – в центральних, антропогенно порушених кварталах діброви, з 2006 р. випало від 36 до 54 % дубів, водночас як в західній, найменш антропогенно трансформованій – 10,6 %. У межах кварталів основний відпад (до 95 %) відбувався в екотонах. Виявлено, що з 2019 р. відпад дубів зріс у рази порівняно з попереднім періодом, а в центральній частині діброви вийшов за межі екотонів та охопив внутрішні частини дубових деревостанів у кварталах. Показник поточного відпаду за останні два роки став найбільшим за весь період спостережень – 3,5 і 4,2 %. Загалом всихання дубів мало хронічний характер, але швидкість і особливості всихання на різних ділянках діброви відрізняються. У західній частині діброви цей процес може тривати десятки років, водночас як в центральних – два-три роки, характеризується осередковістю і здебільшого кореневим типом всихання. З'ясовано, що відпад дубів має переважно патологічний характер, всихають дерева вищих класів по Крафту. Встановлено залежність структури відпаду від погодних аномалій. Після періоду тривалих опадів і штормових поривів вітру зростає механічний відпад (вітровал, бурелом), а наслідком тривалих посух є переважання сухостою. Виявлені на багатьох дубах ознаки "плачу" можуть спричинятися особливо небезпечними фітопатогенами (грибами і бактеріями) і бути передвісником гострого всихання дуба. Встановлено, що чинниками руйнування центральної частини діброви була господарська діяльність під час закладання парку, яка проявилася у фрагментуванні дубового масиву і втручанні до фітоценотичної структури, що спричинило екотонізацію та витіснення виду-едифікатора. За результатами обстежень у найближчі роки існує ризик зникнення центральної частини діброви парку і значне зменшення кількості дубів на інших ділянках.
Publisher
Ukrainian National Forestry University
Reference34 articles.
1. Allen, C. D., et al. (2010). A global overview of drought and heat-induced tree mortality reveals emerging climate change risks for forests. Forest Ecolodgy Management, 660–684. https://doi.org/10.1016/j.foreco.2009.09.001
2. Auclair, A. N. D., Worrest, I. L., Lachance, D., & Martin, H. C. (1992). Climatic perturbation as a general mechanism offorcst dieback. Forest Decline Concepts. Mannion, 38–58.
3. Barredo, J. I., Brailescu, C., Teller, A., Sabatini, F. M., Mauri, A., & Janouskova, K. (2021). Mapping and assessment of primary and old-growth forests in Europe, EUR 30661 EN. Publications Office of the European Union, Luxembourg, 38. https://doi.org/10.2760/797591
4. Becker, M. (1984). A propos du dépérissement du chêne: réflexion sur la place actuelle de cette espèce dans la forêt française. Revue Géographique des Pyrénées et du Sud-Ouest, 55(2), 173–180.
5. Bondarenko, V. V., & Furdychko, O. I. (1993). Forest edges. Ecology, functions and formation. Lviv: Asta, 64 p. [In Ukrainian].