Abstract
Взаємодія викладач-студент є невід’ємною складовою процесу навчання. У статті на основі вивчення даних нещодавніх досліджень досліджено умови, які забезпечують та сприяють ефективній взаємодії між викладачами і студентами. Аналізуючи феномен взаємодії викладачів та студентів, науковці наголошують на тому, що ефективна взаємодія викладача і студентів впливає на досягнення студентів у навчанні та їх особистісний розвиток, сприяючи їх інтелектуальному розвитку, самореалізації та успішності у навчанні. Вивчення підтверджує багатоаспектність процесу педагогічної взаємодії викладача і студентів та доводить, що викладачі повинні володіти знаннями про умови, принципи, види організації педагогічної взаємодії, методи навчання та подолання перешкод, що її ускладнюють. Наголошено на обов’язковості володіння викладачами уміннями організовувати продуктивну взаємодію із студентами (уміння управління взаємодією, комунікативні уміння, уміння орієнтувати навчальний процес на студентів, уміння створення сприятливого навчального середовища). Підтверджено актуальність застосування діалогічного підходу, що передбачає взаємну співпрацю учасників навчального процесу, оскільки його використання дозволяє забезпечити суб’єкт-суб’єктні відносини та дає можливість студентам бути активними суб’єктами власного навчання. Сприятливе навчальне середовище визначене як фактор, що сприяє зміцненню педагогічної взаємодії викладача і студентів. Взаємоповага, співпраця, взаємопідтримка, взаємодопомога, визнання внеску кожного учасника процесу освітнього спілкування, впровадження соціально-емоційних стратегій навчання визначено як фактори, які мають принципово важливе значення у взаємодії викладачів і студентів у вищих навчальних закладах.
Publisher
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University
Subject
Genetics,Animal Science and Zoology
Reference26 articles.
1. Abbott-Chapman, J. (2006). Moving from technical and further education to university: an Australian study of mature students. Journal of Vocational Education & Training,58, (1). 1-17. [in English].
2. Bandura, A. (1994). Self-efficacy. In V. S. Ramachaudran (Ed.). Encyclopedia of human behavior, 4. 71-81. [in English].
3. Bahrii, K.L. (2016). Vykladach i studenty: vzaiemodiia u protsesi navchannia [Lecturer and students: interaction in the process of teaching]. Problemy osvity ta metodyka vykladannia u vyshchii shkoli, II (62), 174- 182. [in Ukrainian]
4. Barnett, R. (1997). Higher education: a critical business. Buckingham: SRHE/Open University Press. [in English].
5. Borova, T. A. (2011). Teoretychni osnovy adaptyvnoho upravlinnia profesiinym rozvytkom naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv vyshchoho navchalnoho zakladu: [monohrafiia] [Theoretical foundation of adaptive management of professional development of scientific and pedagogical staff at higher education institution]. Kharkiv : Kompaniia SMIT. [in Ukrainian]