Програмний підхід в реформуванні сфери охорони здоров’я: практика України

Abstract

У статті зосереджена увага на розкритті змісту основних програм, реалізованих внаслідок реформування сфери охорони здоров’я. У роботі запропоновано систематизацію основних результатів впроваджених програм та узагальнені причинно-наслідкові зв’язки при їх появи в ході формування охорони здоров’я в Україні, від початку незалежності до сучасного періоду. Висвітлені ключові аспекти таких головних програм як «Доступні ліки», «Гроші ходять за пацієнтом», «Електронне здоров’я». Акцентовано, що кожна з проаналізованих програм містить в своїх результатах ознаки системної трансформації сфери охорони здоров’я, які вплинули на загальний перебіг та результати реформування в цілому. Узагальнені основні здобутки виділених програм для реформування охорони здоров’я та суспільства в цілому. У статті проаналізовано особливості кожної програми, їхні впливи на зміни в сфері охорони здоров’я в Україні. Визначено, що головними перевагами реалізації програми «Доступні ліки» є забезпечення безкоштовних або зі значною знижкою лікарських засобів для покращення доступу до лікування хронічних та поширених захворювань серед населення України. Переваги програми «Гроші ходять за пацієнтом» полягають у змозі вільного вибору лікарів та медичних закладів, що посприяло більшому задоволенню потреб пацієнтів, підвищенню конкуренції серед медичних закладів, стимулюванню їх до покращення якості послуг та обслуговування, зменшенню випадків нераціонального використання обмежених бюджетних ресурсів. Основні позитивні зміни для охорони здоров’я внаслідок реалізації програми «Електронне здоров’я» пов’язані зі створенням єдиної національної цифрової системи, що включає всі аспекти медичного обслуговування через цифровізацію процесів та інформації, спрямована на покращення обміну медичною інформацією між медичними закладами та полегшення доступу громадян до медичних послуг. Узагальнюючи основні переваги та позитивні зміни від запровадження у практику програмного підходу та реалізації основних програм удосконалення охорони здоров’я, визначені ризикові аспекти кожної з таких програм. На основі виділених проблемних аспектів та ризиків реалізації програм у роботі обґрунтовано низку пропозицій для унеможливлення негативних наслідків зриву запровадження програмного підходу в сфері охорони здоров’я. Висновки статті сприятимуть подальшому розвитку стратегій та політик у галузі охорони здоров’я в Україні та інших країнах, які стикаються з подібними викликами у сфері охорони здоров’я.