Математична модель прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії тяжкого ступеня з застосуванням бінарної логістичної регресії

Abstract

Актуальність. Ендокринна орбітопатія (ЕО) — це автоімунне запальне захворювання м’яких тканин орбіти та періорбітальних тканин, що клінічно проявляється появою екзофтальму, диплопії, обмеження рухів очного яблука, зміною зовнішності. За даними літератури, ця патологія зустрічається відносно рідко (приблизна частота: 0,54–0,9 випадку/100 000/рік у чоловіків, 2,67–3,3 випадку/100 000/рік у жінок), частіше має легкий і середній ступінь тяжкості. Хоча тяжкі форми ендокринної орбітопатії з важкими ураженнями рогівки та/або дистиреоїдною оптичною нейропатією наявні у 5–6 % випадків, проте вони небезпечні тим, що можуть призвести до втрати зору. Оскільки час для лікування таких пацієнтів обмежений і наявний ризик втрати зору, прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії тяжкого ступеня для діагностики й індивідуального підходу до лікування допоможе поліпшити прогноз і якість життя пацієнтів з ендокринною орбітопатією. Метою дослідження було розробити математичну модель прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії тяжкого ступеня з застосуванням бінарної логістичної регресії. Матеріали та методи. Загалом обстежено 40 пацієнтів, які консультувалися та/або проходили лікування на клінічних базах кафедри у 2016–2022 рр. Ця група складалася з 12 чоловіків і 28 жінок віком від 35 до 61 року, середній вік пацієнтів 45,55 ± 9,92 року. Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили з використанням програми MedCalc, яка є у вільному доступі на сайті за посиланням www.medcalc.org. Результати. За допомогою логістичного регресійного аналізу було розраховано β-коефіцієнти для показників: паління — p = 0,0142 (р < 0,05), екзофтальм — р = 0,0142 (р < 0,05), вік — р = 0,0136 (р < 0,05), що вказували на наявність прямого, а для показника тривалості захворювання — р = –0,21999 (р < 0,05) — зворотного зв’язку з результуючою змінною. Характеристики проведеного нами ROC-аналізу для оцінки адекватності багатофакторної математичної моделі свідчили про високі прогностичні характеристики регресії: площа під кривою (AUC) = 0,94 ± 0,04; 95% ДI = 0,817–0,991; p < 0,0001. За даними аналізу, у точці відсікання (p) SevEO > 0,4428 може бути досягнуте безпомилкове прогнозування розвитку ЕО тяжкого ступеня з чутливістю у 83,33 % і специфічністю у 83,33 % (95% ДI = 51,6–99,1; p < 0,0001). Висновки. Розроблена математична модель прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії тяжкого ступеня завдяки зручності проведення розрахунків і швидкості отримання даних може бути додатковим діагностичним інструментом для здійснення персоналізованого підходу й вибору методу лікування пацієнтів з ЕО та заслуговує на впровадження у клінічну практику.