Отруєння талієм та його сполуками

Abstract

Талій — хімічний елемент III групи періодичної системи, сріблясто-білий метал з сіруватим відтінком, без смаку й запаху. Талій використовується як інсектицид та зооцид, як каталізатор при проведенні феєрверків, у вигляді домішки для отримання сплавів у радіологічних дослідженнях, у виробництві оптичного скла, фотоелементів, як компонент легкоплавких і підшипникових сплавів. Талій за токсичністю належить до 1-го класу, гранично допустима концентрація в повітрі робочої зони становить 0,1 мг/м3. Гранично допустима концентрація у воді — 0,0001 мг/м3, в атмосферному повітрі — 0,004 мг/м3. Джерелами надходження талію в довкілля є підприємства, що спалюють у процесі виробництва органічні вуглецеві палива. При потраплянні в організм талій абсорбується через шкіру, інгаляційним шляхом і при пероральному прийомі. Загальнорезорбтивна дія талію проявляється депонуванням його в усіх паренхіматозних органах, легенях, м’язах і головному мозку. Талій є ферментною отрутою, зв’язується з сульфгідрильними групами ферментів на мембранах мітохондрій у внутрішньоклітинних ділянках. Механізм дії талію зводиться до втручання його в процес окисного фосфорилювання. У малих кількостях талій підвищує активність АТФази, у великих кількостях — пригнічує її активність. Порушуючи тканинне дихання, талій зумовлює дистрофічні зміни в мітохондріях, насамперед у нервових волокнах, руйнуючи аксони. Відразу після потрапляння талію в організм (протягом 3–4 год) розвиваються диспептичні явища: блювання й нудота, болі в животі, пронос і кров’янисті випорожнення, можуть бути запори. Згодом (протягом 1 тижня після проковтування) з’являються ознаки ураження центральної нервової системи у вигляді астеновегетативного синдрому, астеноневротичного, включаючи сплутаність і порушення свідомості, психоз, хореоатетоз, синдром органічного ураження головного мозку, галюцинаторний синдром, судоми та кому. До числа проявів ураження периферичної нервової системи належить синдром вегетосенсорної та вегетомоторної полінейропатії. До числа хронічних проявів отруєння належить дифузне випадання волосся, наявність астеновегетативного, астеноневротичного, діенцефального, психоорганічного та інших синдромів. Хронічні ураження сполуками талію паренхіматозних органів проявляються токсичним гепатитом, токсичною нефропатією, міокардіодистрофією. Часто спостерігаються ерозивні езофагогастроентероколіти із розвитком постгеморагічної анемії. Талій у сечі можна виявити лише за допомогою атомно-адсорбційної спектрофотометрії. Рівень 2 мкг/л у сечі вважають допустимим, а 20 мкг/л — таким, що викликає симптоми хронічного отруєння. Може бути підвищена амінолевулінова кислота в сечі. Терапевтичні заходи при потраплянні сполук талію до організму включають очищення шлунково-кишкового тракту за допомогою сорбентів, посилення ниркової екскреції сечогінними засобами, хлоридом калію. Застосовують гемодіаліз, гемосорбцію, ентеросорбцію. Прусський блакитний як антидот абсорбує талій в шлунково-кишковому тракті, обмінюючи калій на талій у його кристалічній решітці, тим самим запобігаючи всмоктування останнього в кров. Одноразова пероральна доза дорівнює 250 мг/кг.