Abstract
Резюме. Епуліс – це збірний клінічний термін, яким називають пухлиноподібне утворення тканин пародонта. На даний час більшість дослідників визначає епуліс як реактивний проліферативний процес у відповідь на тривале місцеве подразнення або механічне ушкодження ясен. Також на розвиток епулісу має вплив рівень статевих жіночих гормонів, чим можна пояснити виникнення піогенної гранульоми (судинного епулісу) у вагітних жінок.
Мета дослідження – визначити клініко-морфологічні критерії диференційної діагностики різних видів епулісу.
Матеріали і методи. За період 2020–2023 рр. обстежено 15 пацієнток з епулісом, з яких 1 дівчинка 16 років та 14 дорослих жінок віком 21–84 роки. Серед них було 5 жінок 7 на III триместрі вагітності та 2 жінки з протезною часточковою фібромою (epulis fissuratum). У всіх пацієнток проведено хірургічне видалення епулісу та патогістологічне дослідження ексцизійного біоптату.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що епуліси зустрічаються переважно у жінок молодого віку (78,6 %), середній вік пацієнтів склав (36,0±4,7) року (n=15). Клінічні спостереження свідчать, що епуліс частіше виникає на верхній щелепі (66,7 %), ніж на нижній (33,3 %), при цьому локалізація його на верхній щелепі переважно в ділянці різців і премолярів, а на нижній – у ділянці ікл. Епуліс може бути невеликого розміру (до 0,5 см – 26,7 % випадків), середнього розміру (0,6–2,0 см – 53,3 %) та великого розміру (20 %), частіше неправильної форми. Доведено, що ймовірною причиною розвитку його у 60,0 % жінок була хронічна травма, у 33,4 % – гормональні зміни, а саме вагітність. За гістологічним типом піогенна гранульома зустрічається частіше (60 % випадків), ніж фіброзний епуліс (40 %), що можна пояснити розвитком судинного епулісу у вагітних жінок (epulis gravidarum). Показано, що з метою диференційної діагностики епулісу з іншими новоутвореннями м’яких тканин ротової порожнини необхідно проводити рентгенологічне дослідження зубів (щелеп) у ділянці пухлиноподібного утворення та патоморфологічне дослідження ексцизійного біоптату.
Висновки. Для діагностики епулісу обов’язковим є патоморфологічне дослідження. Уточнення гістологічного типу епулісу стає основою для визначення лікувально-профілактичних заходів та тактики подальшого спостереження за пацієнтом з метою попередження рецидиву утворення.
Publisher
Ternopil State Medical University
Reference22 articles.
1. Neville, B.W., Damm, D.D., Allen, C.M., & Chi, A. (2023). Oral and Maxillofacial Pathology, Fifth edition. St. Louis, MO: Elsevier Health Sciences.
2. Mizhnarodna statystychna klasyfikatsiia khvorob ta problem, poviazanykh zi zdoroviam: MKKh-10-KM [International statistical classification of diseases and problems related to health: MKH-10-KM]. Klinichna modyfikatsiia. 2024 ICD-10-CM Sodes: https://www.icd10data.com/ICD10CM/Codes. – Clinical modification. 2024 ICD-10-CM Codes: https://www.icd10data.com/ICD10CM/Codes [in Ukrainian].
3. Holmstrup, P., Plemons, J., & Meyle, J. (2018). Non-plaque – induced gingival diseases. J. Clin. Periodontol., 45(20), S28-S43.
4. Dutra, K.L., Longo, L., Grando, L.J., & Rivero, E.R.C. (2019). Incidence of reactive hyperplastic lesions in the oral cavity: a 10 year retrospective study in Santa Catarina, Brazil. Braz. J. Otorhinolaryngol., 85(4), 399-407.
5. Farynowska, J., Błochowiak, K., Trzybulska, D., & Wyganowska-Świątkowska, M. (2018). Retrospective analysis of reactive hyperplastic lesions in the oral cavity. Eur. J. Clin. Exp. Med., 16(2), 92-96.